Історія училища
Історія нашого навчального закладу бере початок з далекого 1948 року.
В селі Богатир, Велико-Новоселківського району, Донецькою області, з’явилась школа механізаторів сільського господарства, в якій проводилась підготовка трактористів, комбайнерів та підвищення кваліфікації бригадирів.
В 1952 році, Богатирська школа механізаторів була переведена в селище Молодіжне, Оленівської селищної ради, Волноваського району з назвою Оленівське училище механізації сільського господарства №2. Очолював його директор Юрченко Федір Хомич. З 1955 року директором був Істомін Сергій Захарович, а з 1961 року по 1975 рік очолював училище директор Кобзар Павло Григорович.
В 1963 році, Оленівське училище механізації сільського господарства №2 перейменоване в Оленівське сільське професійне училище №2, яке на той час вже підготувало й випустило більше 3,5 тисяч спеціалістів сільськогосподарського виробництва.
В 1982 році, у місті Волноваха був збудований новий учбовий комплекс училища і в 1983 році Оленівське СПТУ №2 переїхало до міста Волноваха, та мало назву Волноваське професійно-технічне училище №2, потім змінивши його на Волноваське сільське професійно-технічне училище № 142 ,з 3-х річним строком навчання. З 1983 року по 2002 рік директором училища був Копилов Анатолій Матвійович.
В 1984 році, Волноваське СПТУ №142 було реорганізоване в професійно-технічне училище № 142 (ПТУ №142).
З 2003 року по теперішній час училище очолює директор Сливний Анатолій Вікторович.
З 2006 року училище має назву Волноваське професійно-технічне училище.
За свою довгу і славетну історію наш навчальний заклад підготував та випустив більше 15 тисяч трактористів-машиністів, з них з середньою освітою більше 7 тисяч.
В свій час училище закінчили такі видатні люди, як Шик Іван Данилович, Герой Праці КСП «Южний» Волноваського району, випускник 1948 року; Скубченко Петро Сергійович, ланковий механізованої ланки по вирощуванню кукурудзи в радгоспі «Мирний» Амвросієвського району, Герой праці, випускник 1957 року та багато інших людей, якими ми і зараз пишаємось.