Тема: Характеристика сучасного світового господарства. Міжнародний розподіл праці.
Тема уроку: Характеристика сучасного світового господарства. Міжнародний розподіл праці.
Опрацювати лекцію, зробити опорний конспект.
Світове господарство, наче мозаїчна картина, викладена багатьма десятками господарств окремих регіонів і країн. Кожне з них має свій "колір", тобто свої особливості. І кожний такий "колір", визначений певними умовами та наявністю ресурсів, є важливим. Вилучення будь-якого з них збіднює загальну картину світового господарства. Але разом з тим жодне господарство окремої території або держави є неповноцінним, а подекуди й просто неможливим.
Причин виникнення цього феномену - господарства, хазяїном якого є все Людство, - щонайменше дві. Одна з них - неоднорідність розподілу по планеті необхідних природних ресурсів і умов господарювання. Інша випливає з першої і визначається як міжнародний географічний поділ праці - спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.
З курсу географії 9-го класу вам відомо, що існує географічний поділ праці. Йдеться про спеціалізацію окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними. Причиною такої спеціалізації є нерівномірний розподіл природних ресурсів по території Землі, неоднакова кваліфікація трудових ресурсів та різний попит на певні товари і послуги в тих чи інших куточках планети.
Якщо географічний поділ відбувається між територіями або підприємствами однієї держави і відповідно обмежений її кордонами, то формується національне господарство. Проте наявність політичних кордонів зовсім не означає, що окреме національне господарство функціонує ізольовано. Національне господарство будь-якої держави так чи інакше взаємопов'язане з національними господарствами інших держав через економічні, політичні та інші зв'язки.
Такі зв'язки є взаємовигідними, оскільки навіть наймогутніша держава не виробляє увесь асортимент необхідних її населенню товарів і послуг потрібної кількості і якості. Вона спеціалізується лише на тих товарах і послугах, для виробництва яких має кращі умови (зазнаючи менших затрат) порівняно з іншими країнами світу. Так само робить кожна держава світу. Отже, має місце міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. Завдяки такому обміну і сформувалося світове господарство - глобальна система національних господарств, взаємопов'язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв'язків.
Уся історія світового господарства нагадує історію життя людини, що має свою "юність", "молодість" і "зрілість". Передумови зародження світового господарства склалися приблизно 10 тис. років тому, коли людина з простого споживача перетворилася на виробника. Головну роль тоді, в "юності" світового господарства, відігравало сільське господарство. Саме тому цей етап і одержав назву аграрного. Під час аграрного етапу виникли перші осередки землеробства і почало розвиватися тваринництво. Упродовж кількох тисяч років усе нові й нові види тварин і рослин "приручалися", тобто одомашнювалися людиною. Водночас неухильно зростали площі сільськогосподарських земель.
Поступово сільське господарство ставало багатогалузевим і потребувало нових знарядь праці. Тому одночасно з розвитком сільського господарства відбувалося становлення ремесел, що супроводжувалося вилученням з природи ресурсів у мінімальній кількості. Розвиток сільського господарства і ремесел сприяв виникненню торгівлі. На території України археологи знаходять вироби, виготовлені задовго до нашої ери за тисячі кілометрів від неї. Виникли постійно діючі торговельні шляхи, наприклад "шовковий шлях", відродити який роблять спробу в наші дні. По Дніпру пролягав шлях "з варяг у греки", тобто зі Скандинавії до Візантії. Сильний поштовх розвитку світового господарства дала епоха великих географічних відкриттів; Тисячі вітрильних суден почали тоді плавати всіма океанами світу, перевозячи товари й сировину. Однак попри це національні господарства аграрного періоду були дуже слабо пов'язані одне з іншим. Отже, справжнього цілісного світового господарства не існувало.
Наступний, "молодіжний", етап розвитку світового господарства одержав назву індустріального. Адже він був ознаменований появою потужної промисловості (з лат. - індустрія, тобто діяльність) - передусім електроенергетики, машинобудування і хімічного виробництва. Це, зокрема, вимагало інтенсивного використання різноманітних природних ресурсів, а також значних інвестицій капіталу з більш розвинутих країн.
Бурхливий розвиток обробної промисловості, транспорту і водночас подальше удосконалення сільськогосподарського виробництва дало змогу збільшити обсяги виробництва. Це, у свою чергу, сприяло поширенню збуту продукції й укріпленню міжнародних економічних зв'язків. З другої половини XX ст. відбулося різке зростання масштабів і поглиблення зв'язків між державами, що й сформували по-справжньому світове господарство.
У результаті географічного поділу праці в країнах світу формуються галузі міжнародної спеціалізації. Такі галузі значною мірою орієнтовані на експорт своєї продукції. Саме вони визначають обличчя країни в міжнародному географічному поділі праці. Якщо в уяві спливає Канада, то одночасно спадає на думку, що саме канадські фермери (у тому числі й українського походження) є відомими у світі експортерами зерна. Куба для багатьох людей світу асоціюється з поняттями "цукор", "цукрова тростина", "гаванський ром" і "кубинські сигари".
Нині ми є свідками "зрілого" етапу світового господарства, який одержав назву постіндустріального. Адже дедалі більшу роль тепер починає відігравати не промислове виробництво, а сфера послуг, наука і освіта. Як наслідок, корпорації починають поступатися головним місцем університетам, а бізнесмени - ученим і професійним фахівцям. У 1980-х роках концепція "постіндустріального суспільства" отримує подальший розвиток у теорії "інформаційного суспільства", у якій відбито зростання значення в житті суспільства інформації.
В основі усіх змін, що відбувалися і відбуваються у світовому господарстві, лежить міжнародний поділ праці.
