A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Волноваське професійно-технічне училище

Урок №15 Тема: Аналіз складу, структури і технічного стану основних фондів

Дата: 21.10.2021 17:44
Кількість переглядів: 3468

23.10.2021

Урок №15

 

Тема: Аналіз складу, структури і технічного стану основних фондів

 

 

Аналіз основних фондів починають із визначення забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних фондів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних фондів.

Насамперед аналізують розподіл основних фондів підприємства на основні виробничі фонди головного виду ді­яльності, основні виробничі фонди інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і фонди невиробничого призначення.

Основні виробничі фонди головного виду діяльності є такою частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Основні напрямки аналізу:

  • Аналіз наявності та структури основних фондів
  • Аналіз стану та руху основних фондів
  • Аналіз фондоозброєності праці
  • Аналіз використання основних фондів
  • Оцінка обсягу основних фондів
  • Аналіз технічного стану основних виробничих фондів
  • Аналіз технічної озброєності праці
  • Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів
  • Аналіз структури основних фондів
  • Аналіз руху основних виробничих фондів
  • Аналіз машино озброєності праці
  • Оцінка впливу факторів на зміну рівня фондовіддачі
  • Аналіз структури основних виробничих фондів
  • Оцінка впливу зміни фондовіддачі на обсяг виробництва
  • Аналіз використання наявного обладнання

Усі основні фонди (засоби) підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них уста­новлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

  • перша група - будівлі, споруди, передавальні пристрої;
  • друга група - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;
  • третя група - машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транс­портні засоби). Основні промислово-виробничі фонди безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу.

Аналіз складу і структури основних виробничих фондів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних фондів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних фондів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найбільш активної частини основних фондів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних фондів.

Постійно змінюється і обсяг основних фондів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні фонди від інших підприємств у порядку безоплатної передачі.

Аналізуючи основні фонди, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних фондів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних фондів, необхідно розглянути технічний стан фондів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Для характеристики технічного стану основних фондів використовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допо­міжних) коефіцієнтів.

Розрізняють два види зносу - фізичний і моральній. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.

Фізичний знос це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності - під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів.

Моральний знос це знецінення об'єктів основних фондів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об'єкта основних фондів. За морального зносу другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта основних фондів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найскоріше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос основних фондів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаційні відрахування частина вартості основних фондів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть ві­домості про використання аналогічних видів основних фондів.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що основні фонди зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних фондів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

Для науково обґрунтованого планування відтворення основних фондів необхідні дані про їх стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних фондів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних фондів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства.

Коефіцієнт зносу (Кзн):

Кзн=З/ОФп

де 3 — сума зносу основних фондів; ОФП — первісна вартість основних фондів на початок періоду.

Коефіцієнт придатності (Кприд):

Кприд=ОФз/ОФп

де ОФ3 — залишкова вартість основних фондів; ОФП — початкова вартість основних фондів.

Технічний стан і відповідність основних фондів науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення.

Форми і темпи відновлення основних фондів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізації груп і видів обладнання.

Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних фондів. Він показує частку введених основних фондів за визначений період у загальній вартості основних фондів на кінець звітного періоду.

Аналіз впливу забезпеченості основними фондами та їх технічного стану на результативні показники :

  • Аналіз фізичного й морального зносу обладнання
  • Аналіз вікового й прогресивного складу
  • Аналіз темпів та способів відновлення основних фондів
  • Аналіз виробничої та технологічної структури основних фондів
  • Аналіз обґрунтованості форм відновлення зносу обладнання
  • Оцінка відповідності обладнання вимогам та напрямкам науково-технічного прогресу
  • Оцінка ефективності відновлення зносу обладнання
  • Оцінка відповідності фактичної структури основних фондів оптимальній

Коефіцієнт оновлення (Кон):

Кон=ОФо/ОФк

де ОФ0 - вартість введених основних фондів за звітний рік; ОФК - загальна вартість основних виробничих фондів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основнім фондів характеризує рівень інтенсивності вибуття основних фондів зі сфери виробництва.

Коефіцієнт вибуття (Квиб):

Квиб=ОФв/ОФп

де ОФВ - вартість основних фондів, які вибули; ОФП - вартість основних виробничих фондів на початок періоду.

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних фондів, промислово-виробничих фондів, активної їх частини, окремих груп промислово-виробничих основних фондів і основних видів обладнання.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних фондів: що більше коефіцієнт вибуття фондів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу фондів і ліпшим їх технічний стан.

Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує рівень приросту основних фондів або окремих його груп за певний період.

Коефіцієнт приросту (Кп):

Кп=ОФпр/ОФп

де ОФпр - вартість приросту основних фондів; ОФП вартість основних фондів на початок періоду.

Методика порівняльного аналізу цього коефіцієнта аналогічна методиці аналізу коефіцієнтів оновлення та вибуття основних фондів.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних фондів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визнача­ється частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання.

Для характеристики вікового складу та морального зносу основні фонди групуються за тривалістю використання (за строками служби) до 5 років, 5--10 років, 10--15 років і т.д. - і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання.

Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів фондів залежать від їх особливостей.

Технічний стан основних фондів залежить від своєчасного і якісного їх ремонту.

 

Завдання: Опрацювати текст,зробити конспект.

 

 

Домашнє завдання: Зробіть фото конспекту та надішліть на електронну пошту Paneta13@ukr.net

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора