Урок 37, 38 Основні середовища існування та адаптації до них організмів: водне середовище. Основні середовища існування та адаптації до них організмів: ґрунтове та наземно-повітряне середовище.
24.02.2022
Завдання:
Опрацювати матеріал за силками
- презентацію
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-vodne-seredovise-isnuvanna-298700.html
- посилання на підручник §9, стр. 30-33
https://pidruchnyk.com.ua/1244-biologi-11-klas-sobol.html
- Створити конспект теми та скласти кросворд за представниками гідробіонтів.
Записати конспект за темою, сфотографувати та надіслати на електронну пошту anuta.halangot@gmail.com або на Viber 0666 10 30 24 З приміткою групи, вказати прізвище та ім’я.
Водне середовище — це абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода.
Отже, водне середовище - це різні водойми планети від маленьких струмків до океанів.
У водному середовищі існування провідна роль належить абіотичним чинникам середовища, яким саме?
(самостійна робота учнів з матеріалом підручника ст.30)
Характерні особливості :
• має різний вміст солей (розрізняють прісні річки, ставки, озера, джерела та солоні моря і океани);
• світло зосереджене у верхніх шарах водойм;
• коливання температури не такі різкі, як у повітрі, але тепліше у верхніх шарах водойми;
• вода має менший уміст кисню, ніж атмосфера, він зосереджений у верхніх шарах (одні тварини для дихання використовують кисень, розчинений у воді, інші – атмосферний кисень);
• значні перепади тиску.
Мешканців водойм називають гідробіонтами й поділяють на декілька екологічних груп.
Як вони називаються і які пристосування мають?
Планктон утворюють організми, які не здатні протистояти течіям. У них виникла низка адаптацій, що підвищують їхню плавучість і перешкоджають осіданню на дно: загальне збільшення відносної поверхні тіла за рахунок зменшення розмірів, накопичення в тілі жирів, бульбашок газу тощо. Такими організмами є бактерії, водорості, радіолярії, форамініфери, личинки кісткових риб, медузи, дрібні ракоподібні тощо.
Нектон - це організми, які активно рухаються й не залежать від течії. Вони мають обтічну форму тіла, що часто вкрите слизом чи лускою. Ці організми мають розвинену мускулатуру й використовують різні способи руху, у деяких органами руху є плавці або ласти. До нектону відносять більшість видів риб, головоногих молюсків, китоподібних.
Перифітон утворюють організми, які оселяються на різних субстратах товщі води й покривають поверхні гідроспоруд, кораблів тощо. До цієї групи відносять деякі види ракоподібних і риб, черевоногих і двостулкових молюсків, водорості, губки тощо.
Нейстон утворюють мешканці межі водного і наземно-повітряного середовища, які населяють поверхню плівки води (наприклад клопи-водомірки).
Бентос — це організми, прикріплені до дна водойми, занурені в субстрат дна або ж які переміщуються по ньому; водорості, губки, кільчасті черви, двостулкові молюски, ракоподібні.
Пристосування тварин до водного середовища:
• дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, через шкіру;
• обтічна форма тіла вкрита слизом;
• піднімаються на поверхню води, щоб вдихнути повітря (дельфіни, кити);
• тварини водних глибин не мають взагалі або поганий зір;
• у деяких глибоководних організмів є світні органи;
• підшкірний жир у великих мешканців холодних морів (морські слони, моржі, тюлені)
• наявність плавців для збереження рівноваги та хвоста в ролі керма, плавальних перетинок між пальцями в селезня, бобра, жаби, ластів у тюленів та моржів, задні кінцівки у формі весла в жука-плавунця;
• реактивний рух у протилежну сторону до випущеного струменя води (медузи, восьминоги, кальмари);
• у водоплавних птахів та бобрів спеціальна рідина, що змащує та захищає покрив від намокання.
Пристосування рослин до водного середовища:
• зелені рослини живуть у верхніх шарах водойми, куди надходить світло;
• водні рослини мають гнучке стебло, бо коренями прикріплені до дна водойми, а листки й квітки плавають на її поверхні (латаття біле, глечики жовті, ряска);
• листки деяких водяних рослин нагадують стрічки для збільшення поверхні вбирання з води кисню та поживних речовин (водорості).
Ч. Р. Дарвін у праці «Подорож натураліста навколо світу на кораблі “Бігль”» так описував значення бурої водорості макроцистіс: «Ці величезні підводні ліси південної півкулі я можу порівняти лише з наземними лісами тропічних областей». Поясніть адаптації бурих водоростей, що дозволили їм стати однією з панівних груп океанів й морів.
- Самостійна робота з ілюстрацією «Адаптованість гідробіонтів»
- Вправа «Назви тварину за описом»
- це організми, прикріплені до дна водойми, занурені в субстрат дна або ж які переміщуються по ньому (бентос);
- організми, які оселяються на різних субстратах товщі води й покривають поверхні гідроспоруд, кораблів тощо (перифітон);
- організми, які не здатні протистояти течіям (планктон);
- мешканці межі водного і наземно-повітряного середовища, які населяють поверхню плівки води (нейстон);
- організми, які активно рухаються й не залежать від течії (нектон).
Основні середовища існування та адаптації до них організмів: ґрунтове та наземно-повітряне середовище. Способи терморегуляції організмів.
Завдання:
Опрацювати матеріал за силками
- презентації
https://naurok.com.ua/prezentaciya-seredovischa-isnuvannya-organizmiv-91487.html
https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-sposobi-termoregulyaci-organizmiv-124685.html
- відео
https://www.youtube.com/watch?v=Y5RWZmtKQQA
https://www.youtube.com/watch?v=WQs1dbNf_sA
https://www.youtube.com/watch?v=_0qs08puFnc
- посилання на підручник §10-12 стр. 34-45
https://pidruchnyk.com.ua/1244-biologi-11-klas-sobol.html
- Створити конспект теми, дати письмові відповіді на питання:
1. Що таке терморегуляція? 2. Назвіть способи терморегуляції організмів. 3. Що таке пойкілотермія? 4. Що таке гомойотермія
Записати конспект за темою, сфотографувати та надіслати на електронну пошту anuta.halangot@gmail.com або на Viber 0666 10 30 24 З приміткою групи, вказати прізвище та ім’я.
Наземно-повітряне середовище. Сама назва цього середовища свідчить про його неоднорідність. Серед його мешканців є такі, що пристосовані лише до наземного переміщення — вони плазують, бігають, стрибають, лазять, обпираючись на земну поверхню або на рослини. Інші тварини можуть пересуватися і в повітрі — літати.
Тому органи руху в мешканців наземно-повітряного середовища різноманітні. Так, вуж пересувається по землі завдяки роботі м'язів тулуба, пантера, кінь, мавпа використовують для цього всі чотири кінцівки, павук — вісім, а голуб і орел — тільки дві задні. У голуба і орла передні кінцівки — крила — пристосовані для польоту.
Вода — життєво важлива складова організму тварини. Для мешканців наземно-повітряного середовища є проблемою затримування її в організмі. Уберегтися від висихання їм допомагають щільні покриви тіла: це хітиновий покрив у комах, луска в ящірок, раковини в наземних молюсків, щільна шкіра у ссавців. Органи дихання наземних тварин «сховані» в середину тіла — це запобігає випаровуванню води через їх тонкі поверхні.
Наземні тварини помірних широт вимушені пристосовуватися до значних коливань температури в їх середовищі проживання. Від спеки тварини рятуються в нірках, у тіні дерев. Ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової порожнини (собака) або під час потіння (людина). З наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони накопичують під шкірою запаси жиру. З настанням зими деякі з них, наприклад бабаки і їжаки, впадають у сплячку, що допомагає їм пережити зимову нестачу їжі. Рятуючись від зимового голоду, деякі птахи (журавлі, шпаки) відлітають до теплих країв.
Ґрунт як середовище проживання. Коливання температури в ґрунті невеликі, у ньому достатньо органічних речовин (коріння рослин, інші організми), проміжки між його частинками заповнені вологою і повітрям. Проте вміст кисню в ньому значно менший, ніж у наземно-повітряному середовищі, а вуглекислого газу набагато більше. Ґрунт дуже щільний, і пересуватися в ньому складно. Тому в цьому середовищі переважають одноклітинні і дрібні багатоклітинні тварини, у яких газообмін відбувається через усю поверхню тіла. Видів тварин, що дихають легенями, у ґрунті мало (кроти, польові миші).
У кротів кінцівки пристосовані для риття ходів і нірок, а дощовий черв'як просто «проїдає» ходи в ґрунті.
Середовище проживання — інший організм. Нестача кисню є проблемою й для тварин-симбіонтів. Тому в деяких червів-паразитів хімічні реакції, що забезпечують тварину енергією, відбуваються без участі кисню. Але «енергетичний ефект» таких реакцій невисокий, тому й тварини не виявляють великої активності. Та й куди їм поспішати? Мешканцям чужого організму їжі завжди достатньо. Черв'якам-паразитам важливо лише міцно закріпитися на місці проживання. Тому багато з них мають гачки, шипики, присоски, за допомогою яких прикріпляються до тканин організму хазяїна
Взаємодія між тваринами та іншими компонентами екосистеми
Хоч би де мешкала тварина, її життя неможливе без інших організмів, адже тварини є гетеротрофами і їм необхідне джерело органічних речовин. Серед тварин є рослиноїдні (степова черепаха, травневий хрущ, корова), хижаки (тигр, сова, щука), падлоїди (деякі комахи, шакали, грифи). Тварини виділяють у навколишнє середовище вуглекислий газ, що використовують у процесі живлення рослини та інші фотосинтезу-ючі автотрофи.
Основна форма взаємодії організмів в екосистемі — утворення ланцюгів живлення. Започатковують їх рослини і деякі бактерії, що є виробниками органічних речовин з неорганічних. Наступні ланки в ланцюгах представлені споживачами органічних речовин — тваринами. Завершальною ланкою є організми-руйнівники (гриби, гетеротрофні бактерії), які розщеплюють органічні речовини до неорганічних, що надходять у навколишнє середовище. Ці речовини знову використовують організми-автотрофи. Отже, тварини в екосистемі є ланкою в кругообігу речовин, а разом із ними і енергії.
У більшості екосистем тварини виконують і деякі інші функції. Так, вони запилюють покритонасінні рослини, беруть участь у розповсюдженні їх плодів і насіння.
Терморегуляція – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.
Найкраще та найстабільніше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підтримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу. Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.
Основні способи терморегуляції:
(самостійна робота учнів з матеріалом підручника с.38)
- Етологічна терморегуляція (зміна пози, активний пошук сприятливих місць);
- Фізична терморегуляція (конвекція, випаровування, теплообмін, випромінювання);
- Хімічна терморегуляція (виділення тепла під час м’язового тремтіння, теплоутворення в клітинах жирової тканини).
Температурні пристосування є необхідною умовою існування живих істот через несприятливий вплив низьких і високих температур на біохімічні процеси. Так, за низької температури хімічні реакції сповільнюються, їхня швидкість стає недостатньою для забезпечення потреб організму. А за температури нижче нуля кристалики льоду, що утворюються в клітинних розчинах, розривають мембрани й спричиняють загибель клітин. Висока ж температура розбалансовує процеси обміну речовин: одні починають відбуватися настільки швидко, що інші не встигають забезпечувати їх реагентами чи утилізувати продукти. При подальшому нагріванні білки втрачають природну структуру (денатурують), а разом із нею і функції. Щоб уникнути цих явищ, організми намагаються підтримувати температуру свого тіла у відповідному діапазоні.
Температуру тіла організму визначає його тепловий баланс: співвідношення кількостей отриманої і втраченої теплової енергії. Основними джерелами теплоти для організму є надходження енергії від більш нагрітих об'єктів (переважно Сонця, повітря й води) і вироблення в організмі. Теплота в тілі всіх істот виробляється як побічний продукт процесів окиснення й розщеплення АТФ. Тому чим активніший метаболізм організму, тим більше теплової енергії в ньому утворюватиметься. Загалом терморегуляція може здійснюватися двома принциповими механізмами: зміною інтенсивності теплоотримання чи регуляцією своїх тепловитрат. І організми користуються обома.
