Урок 13. Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції. Гриби.

Дата: 20.10.2021 13:05

Кількість переглядів: 237

21.10.2021

Завдання:

1. Опрацювати матеріал за силкою  Переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=XHQUExJDjYs
2. презентацію https://naurok.com.ua/prezentaciya-gribi-bioriznomanittya-nasho-planeti-yak-naslidok-evolyuci-60843.html
3. посилання на підручник https://subject.com.ua/lesson/biology/10klas_2/11.html
4. Створити конспект теми

Завести новий зошит, в якому записати конспект за темою, сфотографувати та надіслати на електронну пошту anuta.halangot@gmail.com або на Viber 0666 10 30 24 З приміткою групи, вказати прізвище та ім’я.

Гриби — царство еукаріотичних безхлорофільних гетеротрофних організмів, які живляться переважно осмотрофно, і більшість з яких здатні розмножуватись за допомогою спор (хоча деякі втратили цю можливість і розмножуються вегетативно).

Гриби є еукаріотичними організмами, клітини яких мають ряд особливостей:

1. Структурним компонентом каркасу клітинних оболонок є полісахарид глюкан, а поперечні містки між його молекулами утворює хітин (переважно у справжніх грибів) чи целюлоза (переважно в несправжніх грибів).
2. Органелами руху грибі можуть бути джгутики (справжні гриби) або псевдоподії (слизовики).
3. Клітини багатьох грибів містять невеликі вакуолі, які є вмістилищем поживних речовин та токсичних продуктів метаболізму.
4. У грибів є розвинені секреторні міхурці (везикули), що відповідають за транспортування та виділення за межі цитоплазми різних сполук
5. Запасають гриби глікоген (справжні гриби) або міколамінарин (несправжні гриби), кінцевим продуктом обміну білків є сечовина.

Несправжні гриби – це група грибів, у яких клітинна оболонка з целюлози; запасають міколамінарин, джгутикові стадії мають один або два джгутики, мітохондрії з трубчастими кристами.  Найвідоміші представники фітофтора і сапролегнія паразитарна.

Слизовики – це група грибів, у яких спороносні структури нагадують плодові тіла грибів. Характерно: фаготрофний спосіб живлення,  рухливість на вегетативній стадії розвитку, відсутність клітинної оболонки.  Вегетативне тіло слизовиків має вигляд багатоядерної рухливої цитоплазматичної маси – плазмодія розмірами від кількох міліметрів до декількох десятків сантиметрів. Плазмодії містять пігменти, що надають їм різноманітного забарвлення. Джерелом живлення є бактерії, клітини грибів та дрібні твариноподібні.  В природі слизовики – це активні бактеріофаги, які відіграють значну роль у регуляції бактеріальної флори грунтів, є збудниками захворювань культурних рослин (наприклад, плазмодіофора є збудником кіли капусти, спонгоспора – парші картоплі).

Справжні гриби. Всі справжні гриби -гетеротрофні організми, котрі позбавлені хлорофілу. Вегетативне тіло грибів називають міцелієм або грибницею. Розмноження в них вегетативне або спорове. Тіло грибниці складається із системи тонких ниток-гіф, які мають верхівковий ріст, можуть бути розгалуженими або нерозгалуженими. Прямі сонячні промені негативно впливають на ріст і спороношення більшості з них, а світло не є обов’язковим чинником для розвитку міцелію. Міцелій розвивається здебільшого протягом кількох діб, але деякі групи грибів (трутовики, іржасті, деякі шапкові) мають багаторічний міцелій.

Справжні гриби мають широке поширення. Вони відіграють важливу роль в колообігу речовин у природі, розкладаючи рештки організмів і формуючи гумусовий горизонт ґрунтів. Препарат пеніцилін є продуктом життєдіяльності роду грибів пеніцил. Його використовують як антибіотичний засіб у медицині. За допомогою інших грибів отримують лимонну кислоту. Багато вищих грибів використовують як продукт харчування. Але  гриби мають не тільки позитивне, а й негативне значення. Багато з них є паразитами (іржисті гриби), що зумовлюють хвороби рослин і недобір урожаю, а також псують дерев’яні будівлі тощо. Серед грибів є чимало видів, шкідливих для здоров’я людини і тварин. Зокрема, деякі з них спричинюють захворювання легенів, нігтів, шкіри, волосся та інших органів. Особливо небезпечними є отруйні гриби.

Зигомікотові гриби. Серед них є як сапрофіти, так і паразити. Міцелій їх в основному нечленистий, добре розвинутий. У стінках гіф міститься хітин. Розмноження статеве і безстатеве. Найбільш відомий представник – мукор, або біла цвіль, який поселяється на овочах, хлібі.

Аскомікоти або сумчасті гриби — вищі гриби з багатоклітинним міцелієм. Найхарактернішою рисою грибів цього класу є статеве сумчасте спороношення. Клітинна оболонка містить хітин і глюкани, целюлози не виявлено. Розмножуються безстатево (за допомогою конідій), вегетативно та статево.

Дріжджі – міцелій складається з окремих, досить дрібних клітин або нестійких ланцюжків, які утворюються під час брунькування чи вегетативного розмноження. За способом живлення – це сапрофіти, що живуть на цукристих субстратах.

Ріжки – паразитичний гриб, який розвивається на пшениці, житі та інших злаках.

Базидіомікоти - вищі гриби з багатоклітинним міцелієм. Серед них є паразити рослин, грунтові сапрофіти, шапинкові гриби, що утворюють мікоризу, руйнують деревину. Клітини вкриті оболонками, що містять хітин і глюкани. Оболонки багатошарові.

Оомікоти – група міцеліальних організмів. Живуть переважно у водному середовищі, де викликають ранові інфекції риб або є сапротрофами.

Хитридіомікоти – найпримітивніший клас грибів, вегетативне тіло яких представлене грудочкою цитоплазми. Живуть переважно у водному середовищі. Багато видів паразитує на водоростях і вищих рослинах. Найпоширенішими в природі є синхітриум і ольпідіум. Синхітриум паразитує на картоплі, а ольпідіум на капусті.

Домашнє завдання

Опрацювати параграф 12.

Скласти 5 тестових завдань з одним варіантом відповіді.

« повернутися