Урок №23 Тема: Аналіз витрат на виробництво продукції
11.12.2020
Урок №23
Тема: Аналіз витрат на виробництво продукції
Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
Перебудова господарського механізму, перехід до ринкових відносин роблять особливо актуальною проблему раціонального витрачання всіх видів ресурсів, докорінного поліпшення управління витратами для забезпечення стійкої конкурентоспроможності продукції.
Під час аналізу використовуються такі показники:
—валові витрати;
—повна собівартість продукції в цілому та за елементами, калькуляційні статті витрат;
—витрати на одну гривню товарної продукції;
—собівартість окремих видів продукції;
—окремі статті витрат.
Аналіз собівартості продукції — це:
—об’єктивна оцінка виконання плану собівартості продукції в цілому по підприємству і окремих видах продукції;
—вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;
—пошук резервів зниження собівартості продукції, розробка відповідних заходів щодо їх використання;
—забезпечення центрів відповідальності необхідною аналітичною інформацією щодо оперативного управління формуванням собівартості продукції;
—розробка оптимальної величини планових витрат, планових та нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції.
Під час аналізу використовують дані звіту про собівартість продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства, звіту з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку (дані синтетичного та аналітичного обліку витрат), матеріали ревізій і спеціальних обстежень.
Управління собівартістю продукції є комплексним процесом, провідне місце в якому посідають облік і аналіз витрат на виробництво.
Попри численні публікації з проблем аналізу собівартості продукції, сформовані різноманітні методики, ще й зараз відчувається гостра потреба у побудові нової моделі аналітичних досліджень, яка б відповідала сучасним завданням управління собівартістю продукції.
Мета аналізу собівартості продукції полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів.
В основі системного підходу лежить дослідження об’єктів як системи, розкриття їхньої цінності, виявлення багатьох типів зв’язків, зведення їх в єдину теоретичну систему.
Системний підхід до аналізу собівартості передбачає:
—виявлення місця і ролі показника собівартості в оцінці досяг! нутої ефективності виробництва;
—розробку принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів зниження собівартості продукції;
—визначення методів вимірювання факторів і резервів зниження собівартості продукції;
—встановлення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості продукції.
Комплексний підхід означає вивчення об’єктів як системи з точки зору формування інформації з метою прийняття управлінських рішень.
Комплексний підхід збігається з системним підходом лише сто! совно вивчення окремих аспектів, окремих показників. Їхня динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли йдеться про аналізова! ний об’єкт загалом. Тоді комплексний підхід виступає як принцип системного підходу. Він означає узгодження й одночасне досліджен! ня у взаємозв’язку різних аспектів господарської діяльності на ос! нові вивчення системи показників з метою отримання кінцевих ре! зультатів, визначення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отриман! ня інформації для обґрунтування управлінських рішень.
Комплексність економічного аналізу виявляється в трьох напря! мах: по!перше, в процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори; по!друге, в більш тісному зв’язку його цілей і завдань з цілями управління; по!третє, в його багаторівневому аспекті.
Кібернетичний підхід передбачає розгляд об’єктів як системи, що складається з елементарних перетворювачів інформації.
При кібернетичному підході аналіз підпорядкований цілям син! тезу економічної системи і її вдосконаленню, економіко!математичні методи аналізу збігаються із системним дослідженням економіки та управління об’єктом.
Враховуючи управлінський аспект аналізу собівартості продукції, виділяємо його аналітичні оцінки, пов’язані з пошуком резервів вит! рат та можливостями їх мобілізації. Для цього визначимо по! слідовність аналізу. На першому етапі визначається загальний рівень виконання кошторису (стандартних) витрат в розрізі економічних елементів, на другому — оцінка відхилень від стандартних прямих витрат, на третьому — аналіз виконання бюджету (кошторису) на! кладних витрат, на четвертому — аналіз собівартості (калькуляції) окремих виробів, на п’ятому етапі необхідно дати оцінку впливу зміни собівартості продукції на кінцеві виробничо!фінансові результати діяльності підприємства.
Для аналізу резервів зниження собівартості продукції витрати класифікують у такий спосіб:
—прямі та непрямі;
—постійні та змінні.
Перша класифікація застосовується з метою оцінки витрат на певний вид продукції; друга — для аналізу збитковості та оптимі! зації структури продукції, що виробляється.
Прямі витрати продукції
пов’язані з виробництвом окремих видів на собівартість яких вони можуть бути віднесені безпосередньо.
Непрямі витрати
пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і відносяться до кожного виду продукції за певним принципом.
Змінні витрати
залежать від обсягу виробництва і про! дажу продукції. В основному це прямі витрати ресурсів на виробництво і реа! лізацію продукції (пряма заробітна плата, витрата сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо).
Постійні витрати
не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. Це амортизація, орендна плата, заробітна плата об! слуговуючого персоналу на погодинних умовах оплати й ін., витрати, пов’язані з керуванням і організацією виробництва, тощо.
Підприємству більш вигідно, щоб на одиницю продукції припадала менша сума постійних витрат, що є можливим при досягненні максимуму вироблення продукції на наявних виробничих потужностях. Якщо при спаді виробництва продукції перемінні витрати скорочуються пропорційно, то сума постійних витрат не змінюється, що призводить до зростання собівартості продукції та зменшення суми прибутку.
Для ефективного управління процесом формування собівартості продукції важливим є правильне визначення суми постійних і змінних витрат. З цією метою використовуються різні методи: алгебраїчний, графічний, статистичний, заснований на кореляційнорегресивному аналізі, селективний, побудований на змістовному аналізі кожної статті й елементу витрат.
Завдання:
Опрацювати текст,зробити конспект.
Домашнє завдання: Зробіть фото конспекту та надішліть на електронну пошту Paneta13@ukr.net
