УРОК 13,14. Топографічна карта та її елементи. Умовні знаки карт. Географічні та прямокутні координати. Практична робота №1.
Матеріали та завдання до уроків:
- Опрацювати теорію ( підручник § 2,3 та конспект уроків).
- Переглянути презентацію
https://drive.google.com/file/d/1ffq7zJDZnK47Nplr104gp0rbf5bHtQ7p/view?usp=sharing
- Виконати практичну роботу №1 (завдання в підручнику на с.21).
Конспект уроків:
1. Проекція топографічних карт
Проекція — математичний спосіб перенесення зображення поверхні земної кулі на площину.
Топографічні карти створюють у поперечно-циліндричній рівнокутній проекції Гаусса-Крюгера.
Поверхню розбивають меридіанами на 60 зон шириною 6°, які позначають арабськими цифрами, починаючи від нульового меридіана в напрямку на схід.
2. Розграфлення топографічних карт
Основою міжнародної системи розграфлення (схема взаємного розташування аркушів топографічних карт і планів різних масштабів) є аркуш карти масштабу 1 : 1 000 000. Це трапеція — частина зони проекції Гаусса-Крюгера.
|
Масштаб |
Розмір за довготою |
Розмір за широтою |
Приклад номенклатури |
|
1 : 1 000 000 |
6° |
4° |
N-37 |
|
1 : 500 000 |
3° |
2° |
N-37-А |
|
1 : 200 000 |
1° |
40? |
N-37-А-XXX |
|
1 : 100 000 |
30? |
20? |
N-37-143 |
|
1 : 50 000 |
15? |
10? |
N-37-143-А |
|
1 : 25 000 |
7? 30?? |
5? |
N-37-143-А-а |
|
1 : 10 000 |
3? 45?? |
2? 30?? |
N-37-143-А-а-4 |
3. Географічні й прямокутні координати. Прямокутна (кілометрова) сітка
Географічні координати — кутові величини (у градусній мірі), що визначають положення точки відносно екватора та початкового меридіана.
Прямокутні координати (плоскі) — лінійні величини (абсциса та ордината, переважно у м, км), що визначають положення точки на площині відносно вихідних напрямків. Для кожної зони — своя система координат. Осями координат є осьовий меридіан зони (вісь Х, заради уникнення від’ємних показників його умовно зміщують на 500 км на захід) та екватор (вісь Y).
Для полегшення визначення прямокутних координат і відстаней наносять кілометрову сітку, утворену вертикальними і горизонтальними лініями, проведеними через ціле число кілометрів.
4. Умовні позначення топографічних карт
За способом зображення: точкові, лінійні, площадні.
За значенням: масштабні, позамасштабні, пояснювальні.
5. Вимірювання та орієнтування за топографічною картою
Вимірювання відстаней проводять за масштабом, кілометровою сіткою, прямокутними координатами (у межах однієї зони).
Магнітні й географічні полюси не збігаються, тому, визначаючи напрямок на карті й місцевості (за компасом), слід це враховувати.
Азимут магнітний (Ам) — кут між напрямками на магнітний Північний полюс і певний об’єкт місцевості. Вимірюють за ходом годинникової стрілки.
Азимут дійсний (географічний) (Ад) —кут між напрямками на географічний Північний полюс і на певний об’єкт місцевості. Вимірюють за ходом годинникової стрілки.
Магнітне схилення ( δ) — кут між географічним та магнітним меридіанами. Східне схилення —магнітний меридіан відхиляється від дійсного меридіана на схід, західне —
на захід.
Дирекційний кут ( α) — кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки та напрямком на об’єкт. Вимірюють за ходом годинникової стрілки від 0 до 360°.
Зближення меридіанів (γ) — кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки та географічним меридіаном.
Практична робота №1. Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) і прямокутних координат окремих точок, географічних та магнітних азимутів. Абсолютних і відносних висот точок, падіння річки. Плани населених пунктів. Практичне використання топографічних карт, планів.
Завдання на с.21 підручника.
Домашнє завдання:
- Опрацювати § 2,3 підручника.
- Виконати практичну роботу №1.
