Тема: Відеомонтаж. Початкові відомості про системи відеомонтажу.
Тема уроку: Відеомонтаж. Початкові відомості про системи відеомонтажу.
Опрацювати лекцію, зробити опорний конспект.
Відео – це потік нерухомих зображень (кадрів).
Кодек – це програма, що перетворює потік даних або сигналів у цифрові коди, або навпаки Звукові та візуальні дані потребують різних методів стиснення, а тому для них розроблені окремі кодеки (відеокодеки: DivX, AVI, Cinepak, H.261, H.263, H.264, Indeo, MPEG-1, MPEG-2, MPEG-4, RM, RV, WMV тощо).
Кодеки взаємодіють з певними прикладними програмами, зокрема з медіапрогравачами, і допомагають їм відтворювати медіадані.
Будь-який відзнятий відеоматеріал перед тим як записати на відеоролик або відеофільм, треба змонтувати, тобто прибрати зайві відеосюжети, зістикувати окремі частини відеоматеріалу, виконати між ними переходи, додати спецефекти і титри. Це і покликані зробити ті пристрої, про які ми будемо розповідати.
Існує три види відеомонтажу: лінійний, нелінійний і гібридний.
Лінійний. Передбачає перезапис відеоматеріалу з двох (або кількох) відеоджерел на відеоприймач (відеозаписуючий пристрій) з одночасним вирізанням непотрібних і «склеюванням» потрібних відеосцен, додаванням ефектів, про які йшлося вище.
Недолік - втрата якості (виняток становить, мабуть, лише професійні формати представлення відеосигналу), висока трудомісткість і велика кількість задіяної відеоапаратури.
Нелінійний. Здійснюється на базі спеціалізованих комп'ютерних систем. При цьому чорнові відеоматеріали спочатку заносяться «в комп'ютер», а потім проводяться монтажні процедури. Переваги - практично відсутність втрати якості, значна економія задіяної відеоапаратури.
Недоліки - робота не в реальному часі , великий час обробки відеоматеріалу , висока трудомісткість (спробуйте відтитрувати півгодини відеоматеріалу, що необхідно, наприклад, при створенні навчальних фільмів), обмежений обсяг внесеного в комп'ютер відеоматеріалу.
Гібридний. Вид поєднує в собі переваги перших двох (нелінійна відеомонтажна система виступає в ролі відеоджерела). Недолік - як правило, більш висока ціна.
Формати представлення відеосигналу. Так в відеомагнітофонах і камерах класів VHS (Video Home System) і відео-S використовуються тільки композитні відеосигнали, при цьому дозвіл обмежено 240 телевізійними лініями. Крім того, навіть повне використання всіх відмінностей сигналів все одно не дозволяє ідеально розділити їх. Тому більш ефективним є використання не єдиного композитного сигналу, а двох композитних сигналів Y/CY. Вважається, що при цьому забезпечується дозвіл в 400 ліній.
Наступним кроком до підвищення якості є перехід до компонентного сигналу YUV . Він використовується в професійній апаратурі класу Betacain і пов'язаний з підтримкою дозволу до 500 ліній.
Перезапис на магнітофонах формату VHS, без втрати якості в межах норми, не допускається взагалі, формат S-VHS допускає 1-2 перезапису, а Betacam SP - три-чотири.
А ось цифрові системи практично вільні від ефекту накопичення спотворень. Якщо в аналоговому апараті гранично допустиму кількість перезаписів обчислюється одиницями, то в цифровому відеомагнітофоні візуальна якість зображення не змінюється після десятків перезаписів. А це вже не просто кількісне покращення.
Швидкість передачі даних для цифрового сигналу в системі NTSC становить 143 Мбіт/с , а в системі PAL-177 Мбіт/с.
При роботі з цифровим відеосигналом виникає необхідність обробки та зберігання дуже великих обсягів інформації, наприклад одна хвилина цифрового відеосигналу з роздільною здатністю SIF (порівнянними з VHS) і передачею кольору True Color (мільйони кольорів), займе (288x358 ) пікселів х 24 біта х 25 кадрів/с х 60с = 442 Мб. За допомогою MPEG- стиснення обсяг відеоінформації можна зменшити без помітної деградації зображення. Про те, як працює MPEG і які ще він має застосування і піде мова далі.
MPEG-1 призначений для запису синхронізованого відеозображення (зазвичай у форматі SIF, 288 х 358) і звукового супроводу на CD-ROM з урахуванням максимальної швидкості зчитування близько 15 Мбіт/с. Якісні параметри відеоданих, оброблених MPEG-1 , в чомусь аналогічні звичайному VHS -відео, тому цей формат застосовується в першу чергу там, де незручно чи непрактично використовувати стандартні аналогові відеоносії .
MPEG-2 призначений для обробки відеозображення порівнянного за якістю з телевізійним при пропускній здатності системи передачі даних в межах від 3 до 15 Мбіт/с , а в професійній апаратурі використовують потоки швидкістю до 50 Мбіт/с. На технології, засновані на MPEG-2, переходять багато телеканалів, сигнал стиснений відповідно з цим стандартом транслюється через телевізійні супутники, використовується для архівації великих обсягів відеоматеріалу.
MPEG-3 - призначався для використання в системах телебачення високої чіткості (телебачення високої чіткості, HDTV) зі швидкістю потоку даних 20-40 Мбіт/с, але пізніше став частиною стандарту MPEG-2 і окремо тепер не згадується. До речі, формат МР3, який іноді плутають з MPEG-3, призначений тільки для стиснення аудіоінформації і повна назва МР3 звучить як MPEG-Audio Layer-3.
MPEG-4 задає принципи роботи з цифровим представленням медіаданих для трьох областей інтерактивного мультимедіа (включаючи продукти, розповсюджувані на оптичних дисках і через мережу), графічних додатків (синтетичного контенту) і цифрового телебачення.
Фільми, записані у форматі MPEG-4, вже встигли завоювати заслужену популярність серед широкої аудиторії користувачів ПК.
На відміну від АVI-формату, який зазвичай використовує алгоритми стиснення Motion -JPEG , MPEG- файли займають значно менше місця.
Для перегляду відеофайлів використовують спеціальне програмне забезпечення - мультимедіа плеєри (DivX Plus, KMPlayer, Media Player Classic Home Cinemа, VLC Media Player, BSPlayer, Windows Media Player).
