A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Волноваське професійно-технічне училище

Поради учасникам освітнього процесу щодо протидії та реагування на випадки скоєння булінгу (цькування) в закладі освіти.

Дата: 13.10.2023 18:49
Кількість переглядів: 22

       

   Війна - надзвичайно складний час для всіх, а діти потерпають від неї найбільше. Введення в Україні воєнного стану позначилось на всіх сферах життя українського суспільства. Особливих труднощів та змін зазнає освітня галузь. Сьогодення продовжує вносити корективи в освітній процес та незмінним залишається те, що усі ми маємо працювати заради безпеки та розвитку наших дітей. Згідно з наказом МОН України від 28.03.2022 р. № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні» діти, які перемістилися в межах України, можуть продовжити навчання у школах за місцем тимчасового перебування. Цей закон дає право зараховувати здобувачів освіти до закладів освіти на місці тимчасового проживання без документів, або на підставі копій, якщо у родини немає відповідних оригіналів. Тому, у зв’язку з тим, що до вже сформованих дитячих колективів все більше можуть потрапити нові діти, сьогодні актуальними є питання побудови безпечного, мирного освітнього середовища, яке передбачає впровадження у систему освіти технології вирішення конфліктів шляхом співробітництва.

       Важливими кроками в цьому напрямі є формування у здобувачів освіти здатності протистояти булінгу (цькуванню), навичок ненасильницької поведінки, побудови конструктивного діалогу, розуміння поняття «мир», усвідомлення власної значущості у миробудуванні, усвідомлення конфлікту як невід’ємної частини життя, створення особистої мирної стратегії поведінки в конфлікті. У стані війни діти належать до найвразливішої категорії населення. Перебуваючи в небезпеці, в тривалому стресовому стані, дитина позбавлена нормальних умов для розвитку та освіти.

   Через відчуття тривоги, напруги, страху, невизначеності ускладнюється процес повноцінної соціалізації дитини. Діти, які вимушені бути переміщеними із зони активних бойових дій, стикаються з багатьма проблемами, перебуваючи в нових соціальних умовах, однією з таких проблем може стати цькування дитини, яка змушена була переїхати та потрапила в новий класний колектив.

Поради для батьків та педагогічних працівників. 

Як реагувати на випадок булінгу?

       Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

- негайно втручайтесь та зупиняйте насилля - булінг не можна ігнорувати;

- зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах;

- уникайте слів жертва чи агресор - це призводить до стигматизації;

- не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви;

- пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити;

- не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію;

- допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно;

- спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми;

- заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси та хобі можуть допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу;

- показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Як захистити себе та дітей в інформаційному просторі під час війни?

        Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини з фронту, хоч якось контролювати те, що відбувається навколо. Для дітей та підлітків інтернет залишається світом розваг та спілкування з друзями. Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, веселим відео в соціальній мережі чи одним повідомленням може ховатися справжня небезпека. Особливо під час війни, коли інфопростір використовують окупанти для військових нападів на українські міста.

Дотримуючись наступних правил можна захистити та вберегти дитину від необачних дій:

 - якщо хтось із користувачів у мережі просить приватну інформацію (особистий номер телефону чи номер батьків, де батьки працюють, де родина зараз перебуває, яка ситуація в місті, де розміщується військова техніка в місті чи військові об’єкти) - таку інформацію в жодному разі не можна передавати. Навіть якщо це онлайн-друг, якого дитина знає в реальному житті. Адже зараз дуже часто особисті профілі зламують для отримання інформації або створюють фейкові профілі;

- не можна знімати розміщення та пересування військової техніки та військових у місті, де перебуває дитина. Оскільки окупанти можуть переглядати відкриті профілі українців для визначення місця розташування військових для подальшого нападу. А також злочинці можуть намагатися вести листування з дитиною для шантажу чи примушування до отримання інформації про розміщення техніки в місті;

- не знімати місця вибухів та потрапляння снарядів, оскільки окупанти можуть використовувати фото та відеодані, які потрапили в мережу, для коригування подальшого нанесення вогню по місту;

- не переходити за невідомими посиланнями, які були надіслані в приватні повідомлення в будь-якій соціальній мережі чи месенджері. Адже за ними можуть ховатися хакерські атаки;

- якщо ви переглядаєте та обговорюєте новини з дитиною, варто переконатися в їхній правдивості. Усі новини, заяви високопосадовців та обмеження в містах краще повторно перевірити в офіційних каналах комунікації, на офіційних сайтах державних установ, в офіційних Telegram-каналах посадовців;

- якщо дитину автоматично додали до невідомих груп, важливо відписатися від них та заблокувати їх. А також розповісти про це дорослим; - якщо до дитини хтось пише з проханням допомоги або виконати спеціальне завдання, важливо, щоб дитина повідомила про це дорослим. Варто разом зробити скриншот групи, повідомлень та через онлайн-форму звернутися до кіберполіції https://ticket.cyberpolice.gov.ua/.

Як зрозуміти, що дитина піддається булінгу/кібербулінгу?

- у дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт);

- ходить до школи довгим, незвичним шляхом;

- втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися;

- приходить додому сумна, похмура, зі сльозами. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття;

- має розлади сну або часті погані сни;

- втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки;

- якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

      Коли діти стають жертвами булінгу вони соромляться про це говорити та часто звинувачують себе в тому, що сталось. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини.  Якщо ви маєте підозри, що вона стала жертвою булінгу:

- у першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною;

 - дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити;

- запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто;

- пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними;

- спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись; - запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо);

- розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника;

- спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін;

- пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи;

- спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилась агресором?

           Для того, щоб надати допомогу дитині-булеру, треба перш за все зрозуміти причину такої поведінки. На жаль, вони не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань завдають. Булери вважають смішними знущання зі слабшої дитини, а коли зустрічають схвалення зі сторони однолітків, відчувають себе сильними лідерами. Причини того, що діти починають цькувати інших можуть бути самими різноманітними. Одні булять, тому що самі страждають від насильства (будь-то вдома, у спортивній секції, наслідки військової агресії тощо). Таким чином вони виміщають свій біль та злість через знущання і приниження слабших за себе.

            Інші діти булять, задля встановлення свого авторитету в колективі однолітків, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення.   

         Важливо те, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Тому працюючи з дитиною-булером треба дотримуватись наступних правил:

- відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це»;

- уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях;

- не применшуйте серйозність ситуації - глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки це не просто дитячі жарти та цілком природна частина дитинства;

- ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших:

  • цькування,
  •  образливі прізвиська,
  • загрози фізичного насильства,
  • залякування,
  • висміювання,
  • коментарі з сексуальним підтекстом,
  • бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування,
  • плітки,
  • публічні приниження,
  •  штовхання,
  • плювки,
  • псування особистих речей,
  •  принизливі висловлювання або жести.

- діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників;

- дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство;

- скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись що дитина намагається змінити ситуацію;

- загрози та покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення;

- буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини;

- агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки.

Контакти «Гарячих ліній» та організацій щодо

допомоги та підтримки у разі потрапляння в ситуації булінгу (цькування).

  • на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей;
  •  до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; -
  • Національної поліції України;
  • Центру надання безоплатної правової допомоги;
  • Анонімний онлайн-щоденник «Тільки нікому не кажи» дає можливість написати листа тому, з ким складно поділитися своїми переживаннями в реальному житті про булінг у школі, нерозділене кохання чи непорозуміння з батьками https://secrets.1plus1.ua/;
  • «Гаряча лінія» Уповноваженого Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75;
  • Освітній омбудсмен України: (095)1438726 http://ez@eo.gov.ua ;
  • Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
  • Уповноважений Президента України з прав дитини: (044) 255 76 75 та ін.

Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу:

  •  Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.
  • Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
  • Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру). Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
  • База даних жіночих організацій http://portal.uwf.org.ua/.
  • Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні) http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/.
  • Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно https://teenergizer.org/consultations.
  • Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 28 1545 (далі обрати «3»).

« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора