Урок 17, 18 Особливості процесів регенерації організму людини. Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи. Правила біологічної етики.

Дата: 20.11.2020 21:10

Кількість переглядів: 2330

26.11.2020

Завдання:

Опрацювати матеріал за силками

Переглянути відео

https://www.youtube.com/watch?v=3OZr5Ljvq-g

презентації

https://naurok.com.ua/prezentaciya-osoblivosti-procesiv-regeneraci-organizmu-lyudini-106972.html

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-osoblivosti-procesiv-regeneracii-organizmu-ludini-transplantacia-tkanin-ta-organiv-u-ludini-ii-perspektivi-pravila-biologicnoi-etiki-174535.html

посилання на підручник Біологія і екологія (Соболь) 10 клас

https://pidruchnyk.com.ua/1130-biologiya-ekologiya-10-klas-sobol.html § 54 §55 стр.211-218

Створити конспект теми дати відповіді на питання.

Записати конспект за темою, сфотографувати та надіслати на електронну пошту anuta.halangot@gmail.com або на Viber 0666 10 30 24 З приміткою групи та прізвища.

Біологічні основи, типи і рівні регенерації

Регенерація (відновлення) — здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.

Регенерація відбувається на таких рівнях:

• репарація ДНК (виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах);

• регенерація на субклітинному рівні;

• регенерація на клітинному рівні;

• регенерація на тканинному рівні;

• регенерація на організмовому рівні.

В одноклітинних організмів регенерація відбувається шляхом відновлення втрачених органел чи частин клітини. Регенерацією є також відновлення цілого організму з його фрагмента (наприклад, прісноводної гідри чи морської зірки).

Типи регенерації. Регенерацію, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму й не пов’язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною. Процеси відновлення та оновлення відбуваються в організмі протягом усього життя. Наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри. Птахи періодично змінюють пір’я, ссавці — волосяний покрив. У листяних рослин листя помірного клімату щорічно восени опадають листки і замінюються навесні новими.

Інший вид регенерації — репаративна. Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою та атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою (приклад: відновлення хвоста у ящірки). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно (приклад: антена замість ампутованого ока у рака).

Репаративна (відновна) регенерація є по суті посиленою фізіологічною регенерацією у хворому організмі. Під час захворювання фізіологічна регенерація «трансформується» в репаративну, яка після одужання хворого знову повертається в рамки фізіологічної.

За репаративної регенерації на тілі можуть залишатися рубці та шрами.

2. Особливості процесів регенерації організму людини

У людини добре регенерує епідерміс, а також його похідні — волосся та нігті, клітини слизових та серозних оболонок, внутрішніх органів, клітини кісткового мозку. Здатність до регенерації має також кісткова тканина (кістки зростаються після переломів). Відновлюється печінка (зі втратою до 75 %) до повної маси, однак це відбувається завдяки збільшенню розміру клітин, а не їхньої кількості. За певних умов можуть обмежено регенерувати кінці пальців (якщо був утрачений фрагмент пальця до першої фаланги).

Загалом клітини тканин організму тварин і людини відносно фізіологічної регенерації поділяються на три групи:

• лабільні — швидко і легко відновлюються (клітини крові, епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, епідермісу);

• стабільні — мають обмежену спроможність до розмноження (клітини печінки, підшлункової залози, слинних залоз та ін.);

• статичні — не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні (клітини посмугованої м’язової і нервової тканин).

Новітні дослідження виявили, що ЦНС усе ж таки здатна утворювати в невеликій кількості нові нейрони і формувати потім нові синаптичні зв’язки.

На процес регенерації впливають:

1) Вік — у молодому та юнацькому віці процеси регенерації перебігають інтенсивніше і більш досконало, ніж у літніх або людей старечого віку.

2) Харчування й обмін речовин — порушення загального харчування, що супроводжується виснаженням або авітамінозом (особливо дефіцитом вітамінів С і D), затримує й уповільнює процеси регенерації.

3) Гормональний фон — порушення функціонування залоз внутрішньої секреції (особливо наднирників, щитовидної залози, гіпофіза, статевих залоз) загальмовує процеси регенерації.

4) Стан кровотворення — наявність анемії та лімфопенії є доведеною у клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму.

5) Стан центральної нервової системи — гострі або хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні механізми (найбільш чутливою вважається слизова оболонка шлунково- кишкового тракту, де можуть утворитися так звані «стресові» виразки).

6) Стан іннервації, кровообігу і лімфообігу — ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів або утворення трофічних виразок.

3. Трансплантація тканин та органів у людини, їі перспективи

Трансплантація (пересаджування) — метод, що полягає в пересадці реципієнту органа або тканини (трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Розрізняють такі види трансплантації:

• аутотрансплантація — реципієнт трансплантата є донором для самого себе (приклади — пересаджування шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені в разі важких опіків; пересаджування кісткового мозку або стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії в разі лейкозів, лімфом і хіміочуттєвих злоякісних пухлин);

• ізотрансплантація (гомотрансплантація) — донором трансплантата є 100 % генетично й імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта;

• аллотрансплантація (гетеротрансплантація) — донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично й імунологічно відрізняється від реципієнта;

• ксенотрансплантація (міжвидова трансплантація) — трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду (наприклад, людині від тварини);

• клітинна інженерія та клонування — метод вирощування тканин, органів із клітин реципієнта з метою пересаджування.

Найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, нирки, печінку і серце. Зараз до цього списку додалися тонка кишка, частки й сегменти печінки, легені, кістки, підшлункова залоза, клітини панкреатичних острівців. Для трансплантації використовуються органи і тканини як нещодавно померлих, так і живих людей. частіше донорами є родичі реципієнта. Після трансплантації в організмі реципієнта розвивається імунна відповідь на численні антигени трансплантата, яка може зашкодити приживленню.

У перспективі клонування тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100 % трансплантацій органів будуть гомологічними.

4. Правила біологічної етики

Біоетика — це міждисциплінарна галузь знання та практики, мета якої — збереження та розвиток життя за допомогою етичних принципів. До предмета біоетики належать:

• етичні проблеми медичних професій, зокрема стосунки «лікар — пацієнт»;

• етичні проблеми, що виникають у галузі досліджень людини;

• соціальні проблеми, пов’язані з політикою в галузі охорони здоров’я, планування сім’ї та демографічного контролю;

• проблеми, пов’язані з утручанням людини в життєві процеси інших живих істот (тварин, рослин, мікроорганізмів) та всього того, що належить до підтримування екологічної рівноваги. Основні правила і принципи біоетики є такими:

1) принцип автономії (людина має право розпоряджатися своїм здоров’ям та благополуччям, навіть відмовлятися від лікування, за умови, що це буде коштувати їй життя; на цьому принципі ґрунтується концепція «інформованої згоди»);

2) принцип «не зашкодь» (мінімізація шкоди, що завдана пацієнтові під час медичного втручання);

3) принцип блага (моральний обов’язок робити добро, котрий акцентує обов’язок лікаря виконувати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);

4) принцип справедливості (цей принцип підкреслює необхідність рівного ставлення до пацієнтів а також справедливого розподілу ресурсів, котрі завжди обмежені, під час надання медичної допомоги).

5) принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта в тому разі, коли він позбавлений автономних рішень та дій; він, як правило, застосовується до людей, що перебувають у недієздатному фізичному та психічному стані, а також до малолітніх дітей; опираючись на цей принцип, обґрунтовують заборону на клонування людини, на експерименти з людськими ембріонами та трансплантацію органів);

6) принцип інтегральності (передбачає недоторканність психофізичної цілісності людини та використовується у випадках, що загрожують порушенням особистісної ідентичності на підставі втручання у генетичну природу);

7) принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя, усвідомлення того, що воно є кінцевим і тендітним; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості).

Література:

1.Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. –Кам’янець –Подільський: Абетка, 2018

Домашнє завдання.