Тема уроку 9.6: «Оцінка запасів на дату Балансу»

Дата: 02.06.2022 21:23

Кількість переглядів: 324

ТЕМА 9. ОБЛІК ЗАПАСІВ

Тема уроку 9.6: «Оцінка запасів на дату Балансу»

Відповідно до п. 24 П(С)БО 9 "Запаси", "запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації".

Аналогічний пункт міститься в МСФЗ 2 "Запаси": "Запаси мають оцінюватися за найменшою з двох величин: собівартістю і можливою чистою ціною продажу" (п. 6).

Судячи зі змісту інших пунктів згаданих стандартів, чиста вартість реалізації (можлива чиста ціна продажу) - це вартість, за якою продаж тих чи інших запасів є можливим у разі втрати цими активами певних властивостей, внаслідок чого їх собівартість може виявитися невідшкодовуваною стовідсотково.

Отже, якщо брати до уваги, що з двох видів оцінок, зазначених у процитованих вище пунктах, одна є умовно зниженою¹ вартістю, то виникає ілюзія, що вибору у бухгалтера не залишається: усі запаси в бухгалтерському обліку мають бути оцінені за первісною вартістю (фактичною собівартістю або справедливою вартістю, визначеною на дату отримання).

Одразу пригадується, як до початку реформи бухобліку підприємства мали можливість вести облік запасів за обліковими (планово-розрахунковими) цінами. На перший погляд, бухгалтери сьогодні не можуть собі цього дозволити. Адже всі підприємства без винятку повинні оцінювати запаси за вимогами П(С)БО 9 і рекомендаціями МСФЗ 2. У цих стандартах, як відомо, немає жодної згадки про щось подібне до планової собівартості запасів. А згадуваний у П(С)БО 9 метод нормативних затрат, до якого, власне, і відносяться планово-розрахункові ціни, у стандарті названо методом оцінки вибуття запасів. Тож, здається, до первісної вартості цей метод відношення не має. Однак це поверховий висновок.

Річ у тім, що починаючи від нульової стадії² кожна зі статей запасів на певному етапі активного перетворення формує свою первісну вартість. Статті розділу "Запаси" поповнюються новими запасами, отриманими в результаті обробки (переробки, комплектування) вже існуючих. Адже на кожній стадії переведення (активного перетворення) ці, так само матеріальні й так само оборотні, активи набувають не тільки нових форм, а й нової вартості.

Вибуття запасів - це не тільки їх вибуття з підприємства. Передача матеріалів у виробництво - це їх вибуття, передача готових виробів з цеху на склад ГП - це теж вибуття.

Отже:

Первісна вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, покупних напівфабрикатів тощо формується на стадії закупівлі, транспортування і зберігання цих запасів до моменту передачі їх у виробництво.

Первісна вартість НЗВ формується на стадії виробництва.

Первісна вартість готової продукції вважається сформованою в той момент, коли завершується її виготовлення і відбувається передача цих активів з цеху на склад готової продукції³.

Таким чином, слід визнати, що згадані в П(С)БО 9 методи оцінки вибуття запасів (всього їх п'ять, якщо не брати до уваги метод оцінки за продажною вартістю) - це методи оцінки запасів, які вибувають з тієї групи (статті), за якою вони були враховані до того, як стали іншими, і настає час дати їм іншу назву, відповідно до статті, за якою їх буде враховано з моменту переведення. Вибуття тих чи інших видів запасів - це не обов'язково списання їх в реалізацію на сторону, на витрати або на збитки.

Так, вибуття сировини і матеріалів відбувається тоді, коли ці запаси передаються у виробництво. У такому разі запаси вибувають лише зі складу матеріалів, а не з підприємства, і з цього моменту вважаються такими, що перебувають на стадії НЗВ, що теж є запасами. У свою чергу, зі статті НЗВ активи в міру готовності передаються на склад готової продукції, тобто, вибувають з виробництва (з цеху), але аж ніяк не з підприємства. Вибуття з підприємства відбудеться тоді, коли готова продукція буде передаватись покупцеві.

Вибуття запасів - це не тільки їх вибуття з підприємства. Передача матеріалів у виробництво - це їх вибуття; передача готових виробів з цеху на склад ГП - це теж вибуття. Зі складу сировини і матеріалів (кредит рахунка 201) ці запаси вибувають у виробництво (дебет рахунка 23) за будь-яким з таких методів оцінки вибуття, зазначених у П(С)БО 9: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО, нормативних затрат. Усі ці методи оцінки вибуття запасів застосовуються і при вибутті виготовленої продукції з виробництва на склад ГП.

Останній з вказаних методів використовується у разі, коли виробництво складне. НЗВ відповідною нормативним розрахункам сумою списується (читай: вибуває) з рахунка 23 і водночас зараховується на рахунок 26. Відбулося вибуття одних запасів і надходження інших. І останні (ті, що надійшли, тобто готова продукція) можуть бути оцінені за планово-розрахунковою собівартістю (метод нормативних затрат). І будуть вони враховані за цією, здавалося б, "нестандартною", вартістю на балансі.

Підприємства, що працюють у сезонних галузях, не можуть оцінювати свою продукцію, вироблену (вирощену) протягом року, інакше як за планово-розрахунковою собівартістю. Адже реальна собівартість виробництва в таких господарствах може сформуватися лише в цілому за рік. Отже, тільки наприкінці року планово-розрахункова собівартість такої продукції може бути скоригована до фактичної (історичної) собівартості.

Тут доречно навести одну цитату з Рекомендацій, виданих для обліку в галузі сільського господарства: "Первісною вартістю запасів (кормів, насіння тощо), що виготовляються власними силами підприємства, визнається протягом року планова (нормативна) собівартість їх виробництва, яка наприкінці року доводиться до рівня фактичних витрат" (п. 2.11 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132). Цей пункт галузевих рекомендацій зовсім не суперечить вимогам П(С)БО 9 і рекомендаціям МСФЗ 2 щодо обліку запасів тільки за найменшою з двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Навіть якщо фінансова звітність такого підприємства складається не наприкінці року, а після закінчення першого кварталу, першого півріччя, 9 місяців. Первісна вартість таких запасів у проміжні періоди виводиться з нормативної собівартості. Нормативна собівартість запасів - це, хоча й не зовсім "історична собівартість"⁴, але це теж сукупність виражених у грошових одиницях витрат на їх створення. Витрати на створення запасів і доведення їх до стану, придатного для використання за призначенням, становлять не щось там, а саме первісну вартість цих активів. Первісна вартість - це вартість, яка склалася в той чи інший спосіб: історично, справедливо, за нормами, середньозважено тощо.

1. Опрацювати лекцію

2. Зробити конспект

3. Дати відповіді на тестові запитання

1. 1. При внесенні нематеріального активу у статутний капітал беруть до уваги:

а) залишкову вартість; б) справедливу вартість;

в) справедливу вартість погоджену з учасниками; г) первісну вартість.

1. 2. Оцінка нематеріальних активів:

а) залишкова вартість = первісна вартість – знос;

б) залишкова вартість = первісна вартість - накопичений амортизація; в) немає залишкової вартість, а є тільки первісна.

1. 3. Якщо    умови        отримання майбутніх економічних       вигід від нематеріального активу визначити неможливо застосовують:

а) виробничий метод нарахування амортизації; б) кумулятивний метод нарахування амортизації;

в) прямолінійний метод нарахування амортизації; г) метод зменшення залишкової вартості.

1. 4. Податковий кодекс стосовно групи «авторські права та суміжні з ним права» передбачає такі строки дії:

а) не менше як 2 роки; б) не менше як 5 років; в) не менше як 7 років; г) не менше як 10 років.

1. 5. Податковий кодекс стосовно групи «права на об’єкти промислової власності» передбачає такі строки дії:

а) не менше як 2 роки; б) не менше як 5 років; в) не менше як 7 років; г) не менше як 10 років.

4. Виконану роботу надіслати на пошту Galitskaya_Taxa1994@ukr.net

« повернутися