В рамках міжнародної акції «16 днів проти насилля» 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
1 грудня щорічно відзначається Всесвітній день боротьби із ВІЛ-інфекцією.
ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Хвороба характеризується прогресуючим порушенням функції імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності лікування, закінчується смертю хворого. Джерелом ВІЛ-інфекції є людина, яка перебуває на будь-якій клінічній стадії хвороби.
Клінічні прояви
Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при гострих респіраторних захворюваннях, у інших - цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції.
Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфатичні вузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, які захищають організм від потрапляння мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків). Кожного року кількість цих клітин знижується, внаслідок чого порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби є кінцевою і називається-СНІД, проявами якого можуть бути: герпетична інфекція, грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз. Слід зазначити, що туберкульоз – одна з провідних причин смерті ВІЛ-інфікованих осіб.
Основні шляхи зараження: через кров (при використанні не стерильного медичного інструментарію, переливанні інфікованої крові та її компонентів, спільному використанні шприців при введені ін’єкційних наркотиків); статевий шлях (при незахищеному статевому контакті); від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів і грудному вигодовуванні);
Що робити, щоб не заразитись? правильно використовувати презервативи, утримуватись від сексуальних контактів з незнайомими партнерами, а, маючи постійного партнера, зберігати вірність. ретельно обстежувати донорів на ВІЛ-інфекцію, використовувати одноразові шприци і стерильний інструментарій в медичних закладах, перукарнях, косметичних кабінетах і салонах. Важливо пам’ятати про те, що любий колючий або ріжучій інструмент, яким ви користуєтесь при медичних процедурах, татуюванні, пірсингу, проколюванні вух та інших частин тіла, голінні, педикюрі і манікюрі-повинен бути стерильним. для попередження передачі захворювання від ВІЛ-інфікованої матері до дитини під час вагітності потрібно проводити антиретровірусне лікування матері, на момент пологів призначити кесарів розтин, після народження дитини замість грудного вигодовування використовувати штучне.
Постконтактна профілактика інфікування віл в умовах воєнного часу
Проблеми, які принесла за собою війна, ще довго будуть нагадувати про себе. Проте є речі, на які ми здатні вплинути вже зараз. Через війну в Україні є ризик збільшення поширення ВІЛ-інфекції, у тому числі через сексуальне насилля, збільшення травм, кількості оперативних втручань.
Одним зі способів попередити інфікування ВІЛ є вчасне та правильне застосування медикаментозної постконтактної профілактики (далі – МПКП). Це передбачає приймання антиретровірусних препаратів невдовзі після травми або контакту. МПКП призначають і здійснюють якомога швидше, але не пізніше 72 годин після контакту, у результаті якого потенційно могло статися передавання ВІЛ.
До таких контактів відносять:
- незахищені статеві контакти, передусім статеві контакти, що супроводжуються насильством, пошкодженням або зісковзуванням презервативу. На жаль, із початком війни в Україні значно збільшилася кількість випадків сексуального насильства, спричиненого російськими агресорами;
- поранення гострими інструментами, зброєю, забрудненими кров’ю або іншими потенційно небезпечними біологічними рідинами. Внаслідок бойових дій збільшується кількість контактів із кров’ю людей із невідомим ВІЛ-статусом.
Речовини, під час контакту з якими необхідно застосовувати МПКП: кров; слина із домішками крові; виділення статевих органів; спинномозкова, амніотична, перитонеальна, синовіальна, перикардіальна або плевральна рідини.
Алгоритм дій після ймовірного контакту з ВІЛ
Якщо така можливість є, надайте постраждалому першу допомогу:
- слід негайно вимити місце контакту: потримати поранену поверхню тіла під струменем проточної води кілька хвилин або поки кровотеча не припиниться (якщо доступу до проточної води немає, застосовувати дезінфікуючий гель або розчин для миття рук);
- якщо небезпечна рідина потрапила в очі: промити око водою або фізіологічним розчином. Не застосовувати подразнюючі речовини, у тому числі мило, спирт, дезінфікуючий гель тощо;
- якщо небезпечна рідина потрапила в ротову порожнину: виплюнути рідину, прополоскати рот декілька разів водою або фізіологічним розчином;
- у разі укусу з порушенням цілісності шкіри: промити рану водою, видалити некротизовані тканини, обробити рану дезінфікувальним засобом та призначити антибактеріальну терапію.
Зверніть особливу увагу на те, що НЕ можна робити:
- стискати, терти пошкоджене місце;
- відсмоктувати кров із рани;
- використовувати такі речовини, як спирт, йод, перекис водню;
- знімати контактні лінзи (вони створюють захисний бар’єр).
Порадьте постраждалому звернутися до найближчого закладу охорони здоров’я чи АРТ-сайту по допомогу якомога швидше – у перші 72 години після контакту .
Лікування як профілактика
Антиретровірусна терапія – прийом противірусних препаратів, які покликані пригнічувати розмноження ВІЛ в організмі людини та відновлювати функцію імунної системи. Вже за кілька місяців після початку терапії лікування робить ВІЛ невизначуваним і безпечним як для самої інфікованої людини, так і для її оточення.
Кожен зі способів профілактики ВІЛ є ефективним. Не забувайте регулярно тестуватися на ВІЛ, та не бійтеся розпочати із вашим партнером розмову про ВІЛ-статус. Це може врятувати ваше життя та здоров’я!
Науковці постійно отримують додаткову інформацію про ВІЛ. Винаходять ліки, що дозволяють ВІЛ-позитивним людям жити довго, не зазнаючи втрат в якості життя. Розробляють схеми прийому препаратів, що допомагають ВІЛ-позитивним жінкам народжувати здорових дітей. Створюють тест-системи, що виявляють вірус з усе більшою і більшою точністю. Лікарі визначили всі можливі механізми передачі вірусу і повідомили про них суспільству. Але кількість людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, продовжує збільшуватися. Кожна людина здатна запобігти передачі вірусу.
Тільки від нас самих залежить – змінити свою поведінку і залишитись здоровою людиною або не думати про свій власний ризик передачі ВІЛ та імовірність стати ВІЛ-позитивним.
